Йоу, ребята, чекайте, у меня был пранк недавно, который бил все рекорды! Вот история, как я попался на закладке и устроил себе жирный кайф в качалке.
На районе ходили слухи, что появились идеальные шишки марихуаны. Прошел мимо барыги, чувак предложил закладку по смешной цене. Ну, я подумал, что время было тяжелое, почему бы и не опробовать? Все мои друзья рассказывали, что это большой кайф, и я тоже хотел попробовать.
Так что, я купил эти шишки и пошел в качалку, чтобы подкачаться и ощутить все в полной мере. Кайфули обещали быть непревзойденными, и я не мог упустить такую возможность. С уверенностью, что защитился от возможных проблем с законом, я начал свою наркотическую приключуху.
Когда я пришел в зал, почувствовал запах каннабиса, который наполнил весь воздух. Это было что-то невероятное! Сразу же присоединился к группе ребят, которые тоже были под влиянием этой опиухи.
Я включил любимую трэшовую музыку и начал жечь свою закладку. Первый затяжка была мощной, я просто забыл обо всем на свете. Все вокруг стало размытым, словно находился в другой реальности. Я закрыл глаза и погрузился в свои мысли.
Ощущения стали все более насыщенными, мое тело словно отделялось от земли. Я испытывал невероятное расслабление и прилив энергии одновременно. Всякое движение казалось чудом, а музыка вгоняла меня в экстаз.
В качалке начался настоящий жмых, все бегали, прыгали, качались, словно сумасшедшие. Но я смотрел на них со своей точки зрения высшего состояния, словно Бог. Все были такие неважные, они не знали, что настоящий кайф находится именно там, где я.
Я начал выполнять упражнения с невероятным задором и энтузиазмом. Каждый движение было таким плавным, словно я не был более обычным мертвым человеком, а богом гениальности. Мои мышцы просто заливало огромным кайфом, но я продолжал качаться все сильнее и сильнее.
Я почувствовал шальной прилив энергии, благодаря которому смог сделать двойной флип на брусьях. В тот момент я ощутил себя супергероем, отдыхающим на Вершине мира.
Мои руки и ноги двигались как волшебством. Хотя все это были всего лишь эффекты наркотиков, я чувствовал себя неуязвимым. Я даже подумал, что могу летать, но все же сдержал себя, ну а вдруг не сдержу больше и разобьюсь?
После нескольких часов подкрепительных моментов в качалке, заканчивались последние закладки. Я понял, что пора возвращаться в настоящую жизнь.
Я понимал, что эти моменты кайфа были неповторимыми и не могут длиться вечно. Но все же я ни на минуту не пожалел о том, что решился на этот эксперимент.
Возвращение в реальный мир было не таким радостным, как будто все было лишь иллюзией. К сожалению, роскошный кайф улетучился, и остался лишь некий отпечаток блаженства.
Откинувшись на скамейку, я задумался о пройденном пути. Оказывается, наркотики - это реальность, которая может дать тебе кайф, но она слишком опасна и разрушительна. Как и вся эта качалка, которая порой становится наркотиком для зависимых от нее людей. Не дайте себе стать жертвой и чтобы ваш кайф был действительно настоящим, а не фальшивым креком.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...